Логістика і інтеграційні процеси в торгівлі
Логістика припускає наявність стійких господарських зв'язків між учасниками руху товару. Лише у постійних партнерів по бізнесу виникає необхідна прозорість систем обліку витрат, з'являється можливість розробки і застосування узгоджених технологій переробки вантажів та інформації.
В кінці 90-х рр. відцентрові настрої, породжені стратегією приватизації, починають поступатися місцем усвідомленому прагненню до інтегрування господарської діяльності різних торговельних структур в рамках спільних організаційних форм. Виділяють зовнішні (по відношенню до торгівлі) та внутрішні фактори розвитку інтеграції в галузі.
Зовнішні для торгівлі фактори, що стимулюють розвиток інтеграційних процесів в галузі:
♦ ринкова невизначеність;
♦ падаючий з різних причин попит;
♦ загострення проблеми реалізації товарів;
♦ численні ускладнення на шляху руху товарів до споживачів, викликані нерозвиненістю інфраструктури торговельної діяльності.
Внутрішнім фактором інтеграції в торгівлі, т. Е. Основним внутрішньогалузевим мотивом, є посилення конкуренції, нехай навіть в її нерозвинених формах.
З урахуванням аналізу світової торговельної практики передбачається, що інтеграційні процеси в торгівлі будуть проходити на тлі виникнення таких видів об'єднань, як:
♦ ланцюгові торгові організації;
♦ кооперативні об'єднання торгових структур;
♦ добровільні оптово-роздрібні ланцюга.
Слід зазначити високі можливості логістичної оптимізації інтегрованих (мережевих) структур. Наприклад, у великих американських і європейських роздрібних мережах інтеграція інформаційних систем роздрібної та оптової торгівлі дозволяє автоматично інформувати постачальника про зменшення кількості товарів на полицях обслуговуються магазинів.
Примітний і приклад Швейцарської торгової системи MIGROS, що охоплює 46% національного споживчого ринку. Замовлення магазинів тут формуються і передаються автоматично або на центральний оптовий склад, або на завод, що виробляє швидкопсувні продукти. Рівень автоматизації торгового процесу в цілому по системі настільки високий, що в багатьох магазинах відсутні менеджери з організації поставок і контролю якості товарів.
Мережеві структури можуть створювати на території, що обслуговується кілька розподільних центрів і укладати договори зі сторонньою спеціалізованою логістичної компанією на здійснення перевезень та експедирування вантажів.
Інтеграція торгівлі - об'єктивна закономірність її розвитку, яка неминуче проявиться і в Росії. Програмою розвитку торгівлі та громадського харчування в також передбачено розвиток мережевих структур в столичній торгівлі. Організаційні форми подібних структур можуть бути різними. Наприклад, торговий дім, який має мережу магазинів і створює власний розподільний центр (приклад - ТД "Перекресток"), або ж угрупування 100-130 магазинів навколо існуючого об'єкта оптової ланки, що виступає в цьому випадку системним інтегратором мережі.
З організаційно-економічної точки зору розвиток різних форм інтеграції підприємств торгівлі дозволить:
♦ знижувати накладні витрати за рахунок введення централізованих служб управління, централізації постачальницьких транспортних і облікових функцій;
♦ здійснювати закупівлі великими партіями на вигідних умовах платежу та поставок, що в кінцевому підсумку позначається на рівні цін і зацікавленості покупців;
♦ використовувати новітні інформаційні технології для здійснення управління мережею і створення інформаційних банків даних по номенклатурі продукції, що продається;
♦ підтримувати вітчизняних виробників, надаючи їм пріоритетність поставок;
♦ розвивати додаткові послуги торгових підприємств у вигляді організації міні-пекарень, цехів з розбирання м'яса, єдиного цеху напівфабрикатів і т.д.
Розвиток систем логістики в торгівлі ряду країн Заходу обумовлено саме наявністю мережевих структур, на частку яких припадає близько 90% торгового обороту.